√Ћј¬Ќјя
страница

Constitutum
о концепции проекта

personalia
наши ведущие эксперты + наши авторы

natum terra
карта сайта

diegesis
концепции

sociopraxis материалы эмпирических исследований

methodo-logos размышлени¤ о методе

oratio obliqua критика, рецензии, комментарии

chora
публицистика, интервью

esse
эссе

sociotoria
форумы

habitus socis информаци¤, аннотации, анонсы

studiosus
в помощь студенту (рефераты, консультации, методические материалы)

alterae terrae альтернативные ресурсы (ссылки)

 

сторi¤ лiтератури ¤к нездiйсненний проект?

≤гор ѕапуша

≤стор≥¤ л≥тератури ¤к наука час в≥д часу ставала проблемою: ¤кою њй бути? ¾ так формулювали свого часу питанн¤ ќгоновський, ‘ранко, √рушевський, ™фремов, ¬озн¤к, „ижевський. „и такого ж пор¤дку це питанн¤ залишаЇтьс¤ сьогодн≥, чи ми маЇмо справу з принципово ≥ншим запитанн¤м: чи бути њй сьогодн≥ взагал≥?

якими Ї найпоширен≥ш≥ сьогодн≥ ≥стор≥њ л≥тератури? «азвичай практикуЇтьс¤ дв≥ модел≥: 1) або матер≥ал вибудовуЇтьс¤ за принципом "житт¤ ≥ творч≥сть" у пор¤дку хронолог≥чноњ по¤ви на ≥сторичному горизонт≥ черговоњ значноњ письменницькоњ ф≥гури (др≥бн≥ ж письменники вочевидь залишаютьс¤ поза увагою), або ж 2) за принципом напримки-теч≥њ-стил≥-жанри ≥ т.д., де у кожн≥й ≥з рубрик розгл¤даютьс¤ тексти в т≥й-таки хронолог≥чн≥й посл≥довност≥.

якими вони були?

ќчевидно, основна проблема ≥стор≥њ (¤к ≥ ≥стор≥њ л≥тератури) ¾ це проблема сюжету, побудова ≥нтриги. ≤сторик повинен зд≥йснити дв≥ важлив≥ операц≥њ: визначити щось в ¤кост≥ феномена та знайти м≥ж феноменами звТ¤зок. ≤сторично ми маЇмо к≥лька методолог≥й ≥стор≥њ л≥тератури.

–омантична концепц≥¤ ≥стор≥њ л≥тератури будувалас¤ навколо ≥дењ формуванн¤ нац≥њ на основ≥ телеолог≥чноњ модел≥, що розум≥ла ≥стор≥ю з позиц≥њ к≥нцевоњ мети нац≥Їтворенн¤.

ѕредставники ≥сторичноњ школи працювали уже з пон¤тт¤м "епоха" (у ц≥й модел≥ епохи зм≥нюють одна одну), в межах ¤коњ можна було легко простежити розвиток певних феномен≥в, не дбаючи за к≥нцеву мету розвитку ≥стор≥њ. ѕроте перестало бути зрозум≥лим: що звТ¤зуЇ епохи одна з одною?

ѕозитив≥стськ≥ ≥стор≥њ л≥тератури абсолютизували ≥дею причинност≥, що призвело до поглибленого вивченн¤ зовн≥шн≥х джерел л≥тературних твор≥в та вивчень в≥домих "вплив≥в". ≤стор≥¤ стаЇ "обТЇктивним" описом посл≥довност≥ минулих под≥й.

ћарксистськ≥ ≥стор≥њ л≥тератури, що базувалис¤ на теор≥њ в≥дображенн¤, узалежнювали по¤ву л≥тературих твор≥в в≥д способу матер≥ального виробництва, ¤ке ц≥ твори "в≥дображають".

‘ормал≥сти повернули л≥тератур≥ естетичну варт≥сть, заговоривши про л≥тературу ¤к про систему систем, а в≥дпов≥дно ≥стор≥ю л≥тератури ¾ ¤к про зм≥ну систем.

–ецептивн≥ естетики зробили основним предметом анал≥зу рецепц≥ю, тобто сприйманн¤ л≥тературного твору читачем, а в≥дтак ≥стор≥¤ л≥тератури трактуЇтьс¤ у них ¤к ≥стор≥¤ рецепц≥њ та ≥стор≥¤ зм≥ни горизонт≥в спод≥вань.

ƒос≥ в основу побудови ≥стор≥њ л≥тератури ставивс¤ певний чинник: нац≥¤, епоха, причина, сусп≥льство, форма, читач. ≤стор≥¤ покликана по¤снити, проте змушена лише ≥нтерпретувати.

як це робитьс¤?

ѕитанн¤ не в тому, що ран≥ше можливо було написати ≥стор≥ю л≥тератури, а сьогодн≥ ¾ н≥. ѕроте кого вона влаштуЇ, ¤кою б вона не була? “ому важливо зрозум≥ти, ¤к взагал≥ твор¤тьс¤ ≥стор≥њ. Ќаписанн¤ ≥стор≥њ ¾ це завжди побудова ≥нтриги, саме в≥д нењ залежить сенс ≥стор≥њ. —початку вид≥л¤Їтьс¤ обТЇкт, дал≥ обумовлюютьс¤ хронолог≥чн≥ меж≥, обираютьс¤ персонаж≥ та еп≥зоди ≥ творитьс¤ розпов≥дний дискурс.

„и багато у нас Ї принципових вар≥ант≥в у вид≥ленн≥ обТЇкта? ¬≥зьмемо, дл¤ прикладу, ≥дею. ¬она може бути нац≥ональною (сюжет про те, ¤к у л≥тературних творах нац≥ональна ≥де¤ усе б≥льльше ≥ б≥льше усв≥домлювала себе), соц≥альною (наратив про те, ¤к в л≥тератур≥ представлено ≥нтереси певноњ касти), формальною (розпов≥дь про пригоди жанр≥в ≥ стил≥в).

≤стор≥¤ ¾ це наратив, у ¤кому завжди Ї св≥й ракурс, фокус, призма, спос≥б баченн¤ з≥ своњм масштабом, персонажами, под≥¤ми, простором, ≥деолог≥Їю, реторичною практикою.

≤сторик-наратор визначаЇ щось у ¤кост≥ м≥н≥мальноњ под≥њ ¾ от прим≥ром факт публ≥кац≥њ певного твору, ¾ окреслюЇ територ≥ю, на ¤к≥й розгортатимутьс¤ под≥њ. “ака територ≥ю може сп≥впадати з географ≥чними межами крањни, проте часто в ц≥й ¤кост≥ служить, нац≥ональна ≥дентичн≥сть або ж мова. ≤сторик спр¤мовуЇ св≥й погл¤д на факт-под≥ю, озброЇний (чи зашорений) ≥деолог≥чною позиц≥Їю ≥ у реториц≥ певного жанру ≥ стилю проводить конф≥гурац≥йний акт: шукаЇ звТ¤зки м≥ж под≥¤ми, узалежнюЇ одн≥ под≥њ в≥д ≥нших, проводить м≥ж ними аналог≥њ, вз¤т≥ на ≥нших територ≥¤х, або з≥ своЇњ власноњ.

якщо ≥стор≥њ зТ¤вл¤ютьс¤ часто, методика њх побудови стаЇ самоочевидною.

якою њй бути?

—першу варто визначити функц≥ональн≥ меж≥ можливоњ ≥стор≥њ л≥тератури ¤к жанру. ѕевний аналог ≥стор≥њ л≥тератури ≥ надал≥ створюватиметьс¤ дл¤ потреб школи: до цього стимулюватиме хоча б програма з л≥тератури. ”н≥верситетськ≥ ≥стор≥њ теж мають шанси дл¤ виникненн¤: написанн¤ п≥дручника (тобто книги з наперед заданими методичними ц≥л¤ми) Ї моральними обовТ¤зком кожного професора, що викладаЇ авторський курс. «Т¤вл¤тимутьс¤ (≥ зТ¤вл¤ютьс¤) також ≥ колективн≥ ≥стор≥њ л≥тератури дл¤ потреб ун≥верситету, хоча, на мою думку, вих≥д в св≥т такоњ книги ¾ це або комерц≥йний (а не науковий) проект, або ж факт на пошану професора, ¤кий (¤кщо ще живий) прописаний в ¤кост≥ наукового редактора.

ѕроте ¤кщо перенестис¤ з методичноњ площини в методолог≥чну, то промовистим Ї факт: з часу по¤ви ≥стор≥њ л≥тератури ƒ.„ижевського в ”крањн≥ не зТ¤вилось жодноњ одноавторськоњ ≥стор≥њ. ≤де¤ њњ ствренн¤ нераз пропонувалас¤ професору √.√рабовичу, та прац≥ останнього переконують: такоњ концептуальноњ ≥стор≥њ не буде уже либонь н≥коли!

¬ерси¤ дл¤ печати

 

Hosted by uCoz